• Попередження дитячого травматизму

Шановні батьки!

Не залишайте дітей без нагляду!

Дбайте про безпеку своїх дітей, дотримуючись правил безпечної поведінки в побуті. Виховуйте у дітей навички культури безпечної поведінки, демонструючи на власному прикладі обережність у поводженні з вогнем, газом, водою, побутовою хімією, ліками. Виділіть декілька хвилин на відверту розмову з дітьми. Пам’ятайте, ці хвилини вимірюються ціною життя. А щоб неждана мить не стала початком великої біди – потрібно давати дітям чіткі знання і вміння, як діяти в тій чи іншій ситуації. Пам’ятайте, що життя ваших дітей залежить лише від вас самих!

Аналізуючи причини нещасних випадків, дуже прикро усвідомлювати те, що більшості нещасних випадків можна було б запобігти. Профілактична робота буде ефективною, коли в цьому будуть брати участь батьки та громадськість.

Причини запобігання травматизму побутового різноманітні, але головним з них є постійна турбота дорослих про безпеку дітей вдома. Особливо при поводженні з вогнем і небезпечними приладами. Старші систематично повинні виховувати в дітях обачливість і обережість. Потрібно застерігати дітей від пустощів на балконах, драбинах, деревах. Разом з тим батьки ні в якому разі не повинні забороняти дітям гратися в рухливі ігри, сковувати їх безперервними заборонами та обмеженнями. Все потрібно робити помірковано, щоб не образити і не принизити дитину. Інакше дитина може вирости боягузом й безініціативним, або зробить все навпаки. Не можна залякувати дитину, буде правильніше, коли ви час-від-часу будете розповідати про різні нещасні випадки та можливі наслідки і шляхи іх попердження. З малятами треба бути постійно на сторожі, усувати з їхнього шляху небезпечні предмети, старшим дітям треба постійно пояснювати небезпеку, яку таять всобі необдумані вчинки, доводити помилковість порочних уявлень про героїзм. Допоможуть батьками в цьому вдало підібрана література, кінофільми, телепередачі. Шкільний травматизм діти дістають на уроках фізкультури, під час перерв, у класах, коридорах. Основними причинами шкільного травматизму є недостатня виховна робота: у таких школах діти проводять перерви, як їм заманеться.

При будь-яких видах дитячого травматизму дорослим необхідно дотримуватися двох основних принципів: чітко налагоджена організація трудового процесу і високоорганізована освітньо-виховна робота.

Як Ви важаєте, що ми, дорослі, можемо зробити для того, щоб наші діти не зазнали нещасних випадків?

В Україні нещасні випадки посідають третє місце серед основних причин смерті. У країні щороку зазнають ушкодження здоров'я приблизно 2 млн. людей, смертельно травмується більше 70 тис. осіб, або близько 200 осіб щодня, що майже удвічі перевищує аналогічні показники у розвинених країнах світу. Близько 99 відсотків усіх померлих від нещасних випадків загинуло у побуті. За останні п'ять років від нещасних випадків невиробничого характеру в Україні загинуло 363 745 осіб, з них - 9 488 дітей віком до 14 років.

З метою координації і впорядкування діяльності навчальних закладів, органів управління освітою і наукою з питання профілактики травматизму Міністерством освіти і науки України розроблено і затверджено "Заходи щодо профілактики травматизму невиробничого характеру", "Галузеву програму поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища в навчальних закладах, установах, підприємствах Міністерства освіти і науки України ". Реалізується Державна програма запобігання дитячої бездоглядності та інші.

Відповідно до Закону України "Про охорону праці” Міністерством розроблено та затверджено "Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і закладах освіти”, "Положення про порядок розслідування нещасних випадків, що сталися під час навчально-виховного процесу в навчальних закладах".

Сподіваємось, що подані нижче поради допоможуть вам і вашим дітям уникнути травматизму під час канікул.

Інфекційні захворювання та їх профілактика 

Протиепідемічні заходи - сукупність рекомендацій, які забезпечують попередження інфекційних захворювань серед окремих груп населення, зниження захворюваності та ліквідацію окремих інфекцій.
Описано багато методів профілактики інфекційних захворювань. З них можна виділити чотири основних: обмеження контактів; імунізація; хіміопрофілактика інфекцій: застосування лікарських препаратів для запобігання зараження і розмноження збудника; підвищення опірності людини до інфекційного захворювання.
Обмеження контактів 
Обмеження контакту зводиться до ізоляції хворих та інфікованих осіб. Це реально в умовах дому, сім'ї, де проводяться в основному режимно-обмежувальні заходи (див.розділ "Ізоляція"). У ряді випадків необхідне спостереження за контактними особами (обсервація) і навіть введення карантину (див. розділ "Карантин"). Відносно частини хворих може бути необхідною госпіталізація.
Кожна людина повинна пам'ятати, що при появі перших ознак інфекційного захворювання необхідно негайно звернутися за медичною допомогою. Приховування інфекційного захворювання завдає шкоди, іноді непоправної, не тільки хворому, а й оточуючим. Спалах інфекційного захворювання може вивести з ладу родичів і цілий колектив на роботі.
Ізольований інфекційний хворий перестає бути джерелом інфекції у колективі.
Виявлення бактеріоносіїв серед оточуючих проводиться спеціальною службою. Ухилення від медичного обстеження повинно розглядатися як грубе порушення заходів по боротьбі із заразними захворюваннями.
Імунізація 
Що стосується особистої профілактики, то самим надійним способом попередження інфекційної хвороби є своєчасна імунізація. Необхідно підвищити специфічну опірність організму до тих чи інших збудників, тобто впливати на імунітет. Вплив на імунітет - імунізація, яка може бути активною і пасивною.
Імунітет до інфекційних захворювань виробляється в період природного одужання інфекційного хворого або при штучному введенні здоровій людині вакцини.

Мета активної імунізації полягає в тому, щоб викликати специфічну імунну відповідь на певний інфекційний агент - введену вакцину.
Вакцини виробляються з убитих або ослаблених мікроорганізмів, що викликають легкі форми захворювання. При зниженні імунітету вакцину можна вводити повторно. Наступний вплив того ж агента призводить до швидкого підвищення резистентності з утворенням необхідних імунних клітин.
При деяких захворюваннях створення вакцин поки не здійснено (сальмонельоз, заразний нежить, СНІД тощо).
Пасивна імунізація - це введення готових антитіл ( білків-імуноглобулінів, що утворюються у відповідь на введення мікроорганізмів або їх частини-антигену), отриманих від людини або тварини після активної імунізації. Імунітет після пасивної імунізації нетривалий.
Хіміопрофілактика інфекцій 
З метою попередження деяких захворювань проводиться профілактичне застосування антибіотиків або хіміопрепаратів.
Прикладом може служити профілактика реінфекції при ангіні, коли хворим після курсу пеніциліну вводять біцилін-5, що попереджає ускладнення ревматизмом. Вживання мефлохіну доцільно при виїзді в кліматичні зони, де поширена малярія. Ефективність хіміопрофілактики грипу є застосування ремантадина.
Антибіотики неефективні при профілактичному використанні з метою попередження бактеріальних ускладнень при грипі, інших гострих респіраторних захворюваннях, вірусних хворобах з висипаннями на шкірі (кір, краснуха, вітряна віспа й ін.)
Підвищення опірності організму 
Стійкість організму до різних інфекцій підвищує суворе дотримання правил особистої гігієни, раціональне та повноцінне харчування, вітамінізація, застосування за показаннями адаптогенів, дозовані фізичні навантаження і постійне загартовування організму.